Мовні цікавинки!

• Представники різних народів використовують жестикуляцію неоднаковою мірою. До прикладу, мексиканець протягом однієї години розмови використовує жести 180 разів, француз — 120, італієць — 80, а фін — усього лишень один раз.

• У спілкуванні з людьми зі Сходу на європейця чекає безліч несподіванок. Заперечливе похитування головою в індійця означає згоду з тим, що йому кажуть. До речі, і в Болгарії нахил голови, яким ми висловлюємо своє «так», означає «ні». До того ж в Індії ствердний жест характеризується варіюванням: Бенгалія — чотири рази треба нахилити голову від плеча до плеча, щоб маківка описала плавну криву, Пенджаб і Синд — відкинути голову назад по кривій лінії до лівого плеча, Цейлон — опустити підборіддя і відвести його вниз і вліво по кривій, права рука тильним боком лягає на долоню лівої руки, мов у чашу. 
• У деяких народів знаки згоди є доволі своєрідними: у семангів, наприклад, узвичаєно в таких випадках різко витягати шию вперед. Те саме спостерігаємо й із заперечними жестами: скажімо, люди африканського народу орімбунду в таких випадках махають рукою перед обличчям із витягнутим указівним пальцем, а малайські негри — опускають очі. А у турків жест ствердження — це нахил голови вниз і трохи вбік. Свого часу злі язики запевняли, що щедра доброчинність принцеси Діани була пов'язана з її звичкою, уважно слухаючи когось, саме так тримати голову. Коли принцеса граційно нахиляла голову, вислуховуючи потік прохань, на Близькому Сході це сприймали за згоду допомогти і починали радісно дякувати. Принцесі Діані незручно було пояснювати, що її неправильно зрозуміли, і доводилося допомагати.

• Між особливостями спілкування, насамперед спілкування за допомогою жестів, на Заході — на Сході є чимало суттєвих відмінностей. Європеєць, споглядаючи розмову двох арабів, може подумати, що один із них або глухий, або короткозорий, настільки близько вони зазвичай стоять. Панібратське поплескування по шиї для арабів є дуже образливим, особливо для чоловіків. Ображаються араби й тоді, коли після жарту чи дотепу простягають руку співрозмовникові, аби той ударив по ній долонею, а європейці й американці цього не знають і сприймають такий жест як прощальний. Коли араби дивуються, вони плескають долонями, а не розводять руки. Араби кажуть «ні», підносячи голову (турки при цьому ще й клацають язиками), а щоб висловити цілковите заперечення, кусають ніготь на великому пальці правої руки і швидко викидають руку вперед. У Японії стиснутий кулак із відведеним великим пальцем — позначення наркомана, що курить опіум, а в Росії — що все гаразд. Якщо ви, опинившись у котрійсь із арабських країн, захочете прикликати до себе потрібну людину звичним жестом, тобто піднісши руку на рівень грудей долонею вгору і ворушачи пальцями в напрямку до себе, то досягнете протилежного ефекту. Араб вирішить, що ви наполягаєте на його негайному уході. Сам він, щоб підкликати кого-небудь, перевертає руку долонею вниз і робить пальцями «риючі» рухи. Так само чинять у цьому випадку в Гонконзі, Японії, Китаї. Японець і не ворухнеться, побачивши, що хтось зі співвітчизників кличе його до себе вказівним пальцем, тому що цей жест у Японії звертають тільки в бік тварин.

• Рукостискання як вітальний жест використовується в багатьох країнах, але, як правило, в кожній з-посеред них має свої нюанси. У Японії й Китаї воно узвичаєне тільки серед рівних за соціальним статусом. Усіх, хто стоїть на вищому соціальному щаблі, вітають ввічливим поклоном. У країнах, де все ще підкреслюють пошанівок до жінки, чоловік першим руку їй не подає, чекає, коли вона сама зволить це зробити. В арабських країнах практикують рукостискання на будь-який смак — від короткого до тривалої процедури, коли міцно стиснуті долоні двох людей багато разів струшуються рухами вгору-вниз. Жінки ж лише торкаються одна одної прямими долонями. Європейці, як правило, не вітаються поцілунками, хіба що близькі друзі або родичі після тривалої розлуки. А жителі півдня Європи, Південної Америки й особливо країн Сходу цілуються під час зустрічі багато й охоче. Лише після поцілунку приступають до рукостискання. А от поцілунки рук, навіть між особами протилежної статі, вважаються непристойними. Так само обурливо сприйматимуть араби американську звичку сидіти, схрестивши ноги цифрою чотири, бо на Близькому Сході вважається образою показувати іншому підошви свого взуття.

• У кожній країні є свої традиції спілкування між гостями й господарями. Якщо у вас гостює іспанець і він після обіду затис двома пальцями мочку свого уха, це означає, що він у захваті від кулінарних досягнень господині. Так само виражатиме своє захоплення хазяйкою-майстринею і кожен іспаномовний латиноамериканець, а от бразилієць може своє вдоволення смачною стравою засвідчити дотягуванням до мочки вуха через голову. 

• В Таджикистані, коли вас запросили в гості, обов'язково запропонують помити руки. Після цього варто скористатися рушником. Ні в якому разі не можна струшувати воду з рук — це вважається жестом неповаги до господаря дому. Аби поговорити з господинею, треба спочатку звернутися до її чоловіка чи дорослого родича.

• Японці під час розмови на будь-яку тему зберігають на обличчі застиглу усмішку, яка традиційно слугує тут знаком пильної уваги, й усіляко уникають дивитися у вічі співрозмовникові — це вважається просто неввічливим. У результаті американці та європейці, що звикли вести бесіду в значно відкритішій манері, незрідка схильні звинувачувати японців у підступності й нещирості. Якщо у відповідь на гостинність японця європеєць захоче показати, зробивши певний жест біля горла, що вже досить-таки наївся, — це справить на гостинного хазяїна гнітюче враження, бо такий жест у Японії означає звільнення й страту. 
• Широко усміхатися, демонструючи зуби, на Сході вважається непристойним. У японців під час розмови прийнято відвести погляд від співрозмовника, аби він не подумав, що його розглядають. В арабів також не прийнято дивитися у вічі співрозмовнику. Це більшість необізнаних зі звичаями Сходу європейців вважає виявом нещирості й намаганням обдурити.

• Один і той самий жест у різних народів може наповнюватися зовсім різним значенням. Завдяки численним американським фільмам усі знають класичний схвальний жест американців — кільце, утворене великим і вказівним пальцями: мовляв, усе о'кей. Француза дуже засмутив би такий «бублик». Він зрозумів би його як знак, що нічого не вийшло у важливій справі — випав нуль. У Японії цей знак символізує гроші і  використовується під час купівлі-продажу або в інших розрахунках, його часто адресують касирам, виражаючи прохання розрахуватися монетками.

• Розкрита долоня в більшості Країн світу — знак дружнього привітання, але тільки не в Греції — там це знак зухвалої погрози. Жести пальцями в різних народів не позбавлені ризику. Образливою лайкою вважається конструкція з висунутих уперед вказівного та мізинця. У Південній Америці та Італії показати комусь таку комбінацію — образити на все життя. Для іспанця образою є помахування зібраними в пучку пальцями однієї руки. А в інших країнах Європи такий жест означає всього-навсього «зачекай». В Індії танцівниця жестами розповість, про що танець.

А чи знаєш ти значення жестів різних народів світу?

      Жести різних народів та їх значення. 

• Погойдування головою з боку в бік, означає в Україні й більшості країн Європи "ні", у Болгарії, Греції й Індії означає схвалення, у той час як кивок головою - незгода. Заперечливий жест у неаполітанців теж трохи для нас незвичний - це піднята догори голова з осудливо висунутою нижньою губою.

• Значення жесту, що має назву "кільце" - з'єднання великого й вказівного пальця, в англомовних країнах сприймається ознозначно як схвальний, позитивний жест. У той же час у Франції це вираження негативних емоцій, а в Бразилії взагалі вважається вульгарним жестом. У різних культурах він тлумачиться по-різному - від замилування до серйозної образи (мовляв, ти - абсолютний нуль).

• Ще один розповсюджений жест - відстовбурчений догори великий палець. Застосовувати його можна по-різному. Так в автостопщиків усього світу він служить для зупинки попутного транспорту, піднята перед собою рука буде означати "Все нормально". Так в основному він застосовується в Європі. У мусульманських країнах цей жест є непристойним, а в Саудівській Аравії зробивши обертові рухи виставленим нагору великим пальцем ви говорите "котися звідси".

• У багатьох державах, включаючи Китай і Японію, при знайомстві прийнято спочатку називати прізвище. У Японії ім'я практично не використовується, навіть при неформальних зустрічах, а офіційний уклін є необхідним ритуалом при знайомстві. 
• У Лапландії вітаючи один одного, труться носами. 
• Європейці, прощаючись, махають долонею, піднімаючи її догори й ворушачи пальцями. Американець сприйме цей жест як заклик "іди сюди". Прощаючись, американці тримають долоню горизонтально, лише злегка її піднімаючи, начебто поплескують когось по голові або по плечу. Українці при прощанні звичайно махають рукою не назад, а зі сторони убік, щоправда, латиноамериканець сприйняв би це як жест запрошення. А жителі Андаманських островів на прощання підносять долоню знайомого до своїх губ і тихенько дують на неї.

•   Нехай вас не шокує, якщо після виступу на науковій конференції в Німеччині слухачі раптом застукають кулаками по столу. У німецькому академічному середовищі саме так, а не оплесками, прийнято виражати своє замилування.

•  Голландець, спілкуючись із вами, може постукати себе пальцем по чолу. Як не дивно, він говорить, що ви дуже розумний.

• В Італії ваш співрозмовник може самим непристойним чином почухуватися. Так прийнято, нічого страшного.

•  Німець за їжею буде видавати голосні й різноманітні звуки. Немає причин думати, що він вас не поважає. Просто німці дуже поважають їжу й фізіологію взагалі.
• Майже у всіх країнах світу розповсюджений жест коли люди показують одне одному телефонну слухавку, зазвичай це означає подзвони мені.

•  Існує декілька ектравагантних жестів. Наприклад, у Тибеті зустрічний перехожий покаже вам язик - не засмучуйтеся. Це буде означати - "Я нічого не замишляю проти тебе. Будь спокійним!". Але повторювати його приклад, будучи в Європі, не варто - це небезпечно для гаманця, з огляду на витрати на адвоката, а може й здоров'я. В Індії зображення пальцем язика змії означає "Ти - брехун!". Для того, щоб виразити знак замилування, жителі Іспанії й Мексии складуть три пальці, пригорнуть їх до губ і відтворять звук поцілунку.

• Єдиним універсальним засобом розташування до себе партнера є посмішка, вона використовується й правильно сприймається в будь-якій країні й будь-якій культурі. Посмішка є найбільш ефективною формою спілкування, і, загалом, найкращим компліментом, котрий ми можемо зробити своєму співрозмовникові, буде щирий прояв інтересу до нього і його проблем. Вирушаючи у гості в інші країни, не забудьте своєї посмішки!

А чи знаєш ти що означає потиск рук?

·         Потиск рук

• У середні віки рукостискання було знаком шанування і відданості, водночас нижча за рангом особа ставала на коліно. Потиск рук із легким їх потрясінням у XVI ст. означав єднання та скріплення договору.

• Як знак вітання потиск рук з’явився лише на початку XIX ст. у Європі замість раніш прийнятих поклонів реверансів чи розмахування руками. Це елемент європейської культури спілкування, який поширився на цілий світ. Такий спілкувальний знак, наприклад, у Південній і Східній Азії раніше був невідомий. У Японії ще й нині потиск рук на знак вітання використовується переважно у спілкуванні з європейцями й американцями, а жінки уникають його взагалі, бо це сприймається негативно. Самураї, етичний кодекс яких лежить в основі японського виховання, обмінювались рукостисканням лише перед смертельною битвою, оголошуючи цим один одному неминучу загибель.

• Так само і в Європі потиск рук застосовується не всюди однаково. Англійці, приміром, використовують його нечасто, а в німців, навпаки, рукостискання настільки поширене, що, як пишуть місцеві гумористи, саме за ним у світі впізнають туристів із Німеччини. За сучасних умов рукостискання відображає вже напрацьовані партнерські зв’язки або вказує на потенційні можливості до співробітництва. І оскільки далеко не з усіма знайомими у нас такі стосунки, потиск рук є необов’язковим жестом. Зазвичай, рукостискання використовується за першої зустрічі, на початку перемовин, на прощання з друзями чи партнерами.

• Треба пам’ятати, що першим руку подає господар — гостю, старший — молодшому, жінка — чоловікові, соціально вищий — нижчому, одружений — неодруженому, а не навпаки. Якщо присутніх багато, то доречно обмежитись потиском рук із господарем (господинею) дому чи начальником, а з іншими, вклонившись, привітатися словами.

• Якщо люди сидять за обідом, вечерею тощо, то вітатись з ними за руку не треба. Не можна також подавати руку через стіл. Навіть найвищий начальник для цього має вийти з-за столу. Не прийнято вітатись потиском руки через стіл. Подають тільки праву руку. Ліву руку, зап’ясток можна подати для вітання тільки найближчим друзям, і то в крайньому разі, в арабів це взагалі не прийнято. Невихованою буде вважатись людина, яка подаючи праву тримає ліву руку в кишені або залишає в ній цигарку. У першому випадку — це невихованість, у другому — елементарна неповага.

• Подавати руку з розчепіреними пальцями, долонею донизу або догори не заведено. Всі ці жести можуть мати психологічне тлумачення, яке свідчить не на користь людини, що ними послуговується. Владні особи звичайно практикують домінуюче рукостискання: руку подають долонею вниз. Іноді застосовується підлегле рукостискання: руку простягають долонею вгору. Щоб показати себе вихованою людиною, краще руку подавати не долонею вгору чи боком, а під кутом 45° до підлоги.

• Обмінюючись потиском рук із представником тих суспільств, де узвичаєно цілувати дам у руку, жінці належить розслабити руку на випадок, якщо чоловік захоче піднести її до губ. «Але, навіть розслаблена рука має залишатися красивою, а не нагадувати вогку ганчірку», — застерігає перша дама американського етикету Емілія Поуст.

• Як правило, чоловіки, за винятком старих і хворих, подаючи руку, підводяться. Жінки, особливо старшого віку, коли вітаються з чоловіками або молодшими жінками, подають руку сидячи й не потискаючи. Не можна подавати руку мусульманину. У більшості ісламських країн чоловіки взагалі не мають права вітатися з жінками, якщо вони не є родичами. Жінки можуть подавати руку для вітання, не знімаючи рукавичку. До того ж не тільки тоді, коли рукавички є елементом жіночого туалету.

А чи знаєш ти як потрібно правильно вітатися?

  Правила вітання

•      Важливою проблемою в ситуації вітання є те, хто має вітатися першим. Деякі люди надають цьому винятково великого значення й оцінюють інших людей за тим, чи ті вітаються першими, чи чекають, що спочатку привітаються з ними. За усталеним звичаєм першим вітається чоловік із жінкою, молодий — зі старшим, підлеглий — із начальником. Молода жінка перша вклоняється літньому чоловікові. Ще у Старому завіті Господь сказав через Мойсея: «Перед лицем сивини встань і вшануй лице старого...» (Лев. 19:32). Це данина поваги старшим за віком, які мають досвід життя та можуть дати добру пораду.

• У різних країнах існують неоднакові традиції вітання та вони не завжди збігаються з нормами, узвичаєними в нашому суспільстві. Наприклад, в Англії жінка, щоб «уповноважити» чоловіка вклонитися їй, зазвичай вітається з ним першою.

• Щодо вітання є дуже розумне правило: першим вітається той, хто краще вихований. І якщо люди добре виховані, то здебільшого вітаються одночасно. Проте, навіть знаючи це правило, багато хто його не дотримується, «шанує свою гідність».

• Незалежно від віку, статі, посади першим вітається той, хто проходить повз когось або обганяє його. І звичайно той, хто підходить до гурту, чи заходить у приміщення тощо. У вітальні спочатку вітаються з господинею, потім із господарем, а тоді з рештою присутніх, не обминаючи й дітей.  

• У  разі коли зустрічаються пари, то спочатку вітаються жінки з жінками, тоді жінки з чоловіками та, насамкінець, чоловіки між собою. Як правило, акт вітання — короткотривалий. Короткими є і вітальні формули. Тому в ситуації вітання важливого значення набувають фонетичні складники мовлення: сила голосу, тон, тембр, темп, а також невербальні знаки: погляд, вираз обличчя, поза та ін. Наприклад, вітальна репліка, вимовлена тихо, «під ніс» і без зорового контакту, може бути не зауважена або витлумачена як вияв негативного ставлення до адресата. 

• По-різному сприймаються вітальні фрази в поспішному й повільному темпі, з м’яким, несміливим, пригніченим чи злим тембром, з насупленим, іронічним, меланхолійним поглядом, із радісною, удаваною, єхидною посмішкою тощо.

А чи знаєш ти вітальні формули?

     Вітальні формули

•   Зустрівшись, знайомі люди вітаються. Інколи між собою вітаються і незнайомі. Це залежить від традицій, соціальної приналежності, обставин, нарешті, від вихованості. У селах Західної України вітаються з незнайомою людиною молодші від неї, а подекуди і старші.

•   В українській мові багато вітальних формул: «Доброго ранку!»; «Добрий ранок!»; «Доброго дня!»; «Доброго вечора!»; «Добрий вечір!» — це стилістично нейтральні вислови. Ці вітання у відповідну пору доби можна вживати до всіх людей.

• У Галичині місцеві мешканці, здебільшого чоловіки старшого віку вітаються також фразою «Дай, Боже, щастя!», на яку чують відповідь «Дай, Боже, здоров’я!».

•   Вислів «Дай, Боже, щастя!» вживають люди всіх вікових категорій, хто зайнятий якоюсь працею. А відповіддю на це вітання можуть бути слова: «Дякую (-ємо)! Дай, Боже, й тобі (Вам; усім)». У багатьох місцевостях, вітаючись із тими, хто в цей час працює, послуговуються висловом «Боже, помагай!».

•   Подекуди у народному мовленні збереглися вітання-побажання: «З неділею святою будьте здорові! — Зі святом будьте здорові! — Будьте здорові з Новим роком!».

•   Вітаючись із друзями, знайомими, молоді люди здебільшого кажуть: «Привіт! — Здоров!».

•   У відповідь на привітання на неофіційній зустрічі сьогодні можна почути «Салют!». Ще більш неофіційним є загальновживане вітання: «Хай!» (англ. «Ні»). Так вітаються між собою давно знайомі люди в англомовних країнах. Інколи можна зустріти жаргонні вітання типу «Чао!».

•  Загальноприйняті формули, наприклад, «Христос воскрес!» – «Воістину воскрес!»; «Слава Україні!» — «Героям слава!»; «Здрастуйте !» – «Здоров’я бажаємо»!

•   Тактовність відшліфовує і гарні манери. Сказати, навіть із найкращим наміром, глибоко засмученій чи занепокоєній чимось людині веселе, наприклад, «Привіт, пані Агафонова! У Вас сьогодні чудовий вигляд!» — буде вкрай нетактовно.

•   Репліки з негативною семантикою доречні тільки в тому разі, коли співрозмовник — людина співчутлива, близька, якщо від неї можна очікувати доброї поради чи допомоги.

•  Після позитивної, нейтральної чи негативної відповіді на тактовне запитання належить запитати: «А ти (Ви) як ся маєш (єте)?»; «А у тебе (Вас) як (ідуть) справи?»; «А тобі (Вам) як ведеться?»; «У тебе (Вас) що нового?».

•   Інколи фактичні запитання можуть використовуватися і без формул вітання. В українській мові це насамперед вислів «Як ся маєш (єте)?», який став своєрідним запитанням-вітанням. Цим висловом здебільшого супроводжується вітальний потиск руки. У разі неочікуваної зустрічі, візиту гостей застосовуються такі вирази:

«Давненько ми в Вами (тобою) не бачились»; «Яка приємна зустріч!»; «Кого я бачу!»; «Не чекав тебе тут побачити!»; «Як ти сюди потрапив?»; «Кого-кого, а тебе не чекав побачити!».      

А чи знаєш як вітаються різні народи світу?

Як вітаються різні народи світу.

• Арабські країни. При зустрічі люди схрещують руки на грудях.

• У деяких африканських племен при зустрічі прийнято плювати один на одного, причому смачніший це для плювка ознака шанобливішого відношення, а якщо в тебе не плюнули — це ознака повної неповаги, якщо не презирства.

• У деяких індіанських племен в Америці при зустрічі треба сісти навпочіпки. Така поза вважається наймиролюбнішою.

• Гренландія. Люди один одному говорять "Гарна погода!", навіть якщо за вікном мінус 40 градусів і дме сирий вітер!.

• Деякі індіанські народи при зустрічі роззуваються.

• Зулуси (негроїдний народ в ЮАР). При зустрічі вигукують "Я тебе бачу!".

•  Ізраїль. Люди один одному говорять "Світ вам!"

• Індія. Люди на знак вітання руки складають докупи і шанобливо притискують їх до грудей.

• Іран. Люди один одному говорять "Будь веселим!"

• Італія. Люди один одному говорять "Чао!".

•  Китай. При зустрічі люди кланяються з витягнутими уздовж тіла руками.

•  Країни Латинської Америки. При зустрічі прийнято обніматися навіть якщо це малознайомий або зовсім незнайомий людина.

• Лапландія (регіон у Фінляндії, Швеції і Норвегії). При зустрічі люди труться один об одного носами.

•  Малайзія. Питання: "Куди ти йдеш". Відповідь: "Погуляти".

•  Монголія. При зустрічі люди говорять один одному чи "Здорова ваша худоба?".

•  Німеччина. До 12 дня говорять "Добрий ранок", з 12 до 17 - "Добрий день", після 17 - "Добрий вечір".

•  Росія, Україна, Білорусь. Люди при зустрічі бажають один одному здоров’я і обмінюються дружнім рукостисканням.

• Самоа (острівна держава в Тихому океані). При зустрічі люди обнюхують один одного.

•  США. Питання: "Як справи". Відповідь: "Все відмінно!", навіть якщо далеко не все відмінно. Сказати "погано" — це верх непристойності!

• Тибет (регіон в Китаї). При зустрічі люди знімають головний убір правою рукою, а ліву руку закладають за вухо і висовують язик. 

 

• Франція. При зустрічі і прощанні в неофіційній обстановці прийнято цілуватися, стосуючись один одного щоками по черзі і посилаючи в повітря від одного до п’яти поцілунків.

 

•  Японія. При зустрічі люди кланяються одним з трьох видів поклонів: найнижчим, середнім з кутом в 30 градусів або легким поклоном.